я безумен только при норд-норд-весте; когда ветер с юга, я отличаю сокола от цапли
егегей
Маша-не Маша, а пляшка з водою, яку трясе, а вода так о пластикові стінки шелестить шссссшсшсшссш, а потім ще бульбашки газу такі шшшшшшшшшшшшшш
усе болить і нічого не болить, тільки бог десь у жменях, під п*ятами, над головою
я не вмію
говорити про Нього
я вмію в усьому навколо знаходити суцільну індію, навіть в довгих порізах на руках (випадковість! але так було боляче і гаряче, що можна збожеволіти, я ще потім пальці обпекла, це у мене щось із кармою)
прокидатися кожного дня, я хочу літні канікули, я хочу скласти нормально екзамени, я хочу лишитись у школі, скоріше б усе стало добре і невідомість ця припинила мене хвилювати, бо страшно
скоро я поїду до чудового друга
це майже все в одному, я розриваюся
я б сказала, що ще ніколи себе так не почувала, але почувала ж, просто це щось таке дивне і неймовірне, не щастя, але щось
щем

поки лишається їсти паски і кидати родзинки пташкам
бо вже весна і всі вони живі, і всі вони повернулися з теплих чужих небокраїв у свій жевріючий
прозорий
міський

@темы: нічого не болить